Олена Захарченко - строкате життя.
Пам'ятаю, в 90-х роках газети грішили статтями про невинних зґвалтованих дівчат, або про обманутих дівчат, котрим довелось робити аборт – на рівні зі статтями про розгул рекету, вбивство бідного студента-негра і приліт інопланетян до хати пана Н.
Але мене тоді – в силу специфіки віку – цікавили більше статті про дівчат. Так от – на щастя, "Дівчинка з химерами" на ці статті не схожа. А загадав я їх до слова – тому, що після читання "Дівчинки з химерами" нападає ностальгія за 90-ми, коли я був юний і багато чого не знав. І, відповідно, кожна дрібна деталь, описана в цій книжці, будила власні асоціації, достатньо приємні, як, напевне, всякі спогади дитинства і юності.
Крім цього чудового опису соціальних і побутових явищ, у повісті присутня класична містична лінія: Мрець, Язичниця з Київської Русі, Перелесник, Тінь (душа померлої тітки) і Дух Міста. Останнє – не запах, а людина.
Вся ця барвиста тусовка "ходить за простою дівчинкою Олею до школи та в інші місця", як написано в книжці. Досить милий супровід, як для простої дівчини. Добре, що "їх ніхто не бачить".
Хоча є й видимий персонаж, що теж "ходить слідом": колишній монах, чоловік у чорному. В кінці повісті виявляється пожежником, тому, відповідно, книжка закінчується пожежею.
Правда, всі ці персонажі намальовані ледь-ледь, і майже так само неуявні читачеві, як невидимі ольжиним подружкам. І лише їхня кількість компенсує якість.
Олена Захарченко намагається бути схожою на класиків минулого, і розгортати дію всіх своїх книжок в якомусь одному світі. В цьому творі присутня Марія з "Брата і сестри", котра в тій повісті залишається в міжсвітті, а в "Дівчинці з химерами" вона то балакає зі свого міжсвіття і робить якісь дива, то її згадує Дух Міста (повторюю – це не запах), то її сережки хтось підкидає Ользі до чобота.
До речі, ті сережки, що намальовані на обкладинці, не схожі на описані в книжці.
А от "Крістіна Орбакайте в дитинстві", з тої ж таки обкладинки, відношення до сюжету, як не дивно, має. Бо в повісті багато розповідається про складну систему шкільних відносин: "задражнені" діти, діти-лідери, діти-конформісти.
Шкода, що таке розмаїття тем накидане авторкою легко-легко, в жодну тему немає заглиблення, занурення і розкриття її, як не до кінця, то хоч до половини.